Опущення та пролапс внутрішніх жіночих статевих органів

Опущення та пролапс внутрішніх жіночих статевих органів являється важливою гінекологічною проблемою.

Серед жінок репродуктивного віку частота пролапса геніталій складає 63,1%, з них до 30 років – 10,1%, від 30 до 45 років – 40,2% (13,4), у жінок старше 50 років – 50% .

Приблизно в половини народжуваних жінок відмічається опущення статевих органів. При пролапсі геніталій порушується перший фізіологічний бар’єр, змикання статевої щілини, що запобігає попаданню та розповсюдженню інфекції. В таких умовах знижується колонізація слизової піхви лактобацилами, що сприяє виникненню бактеріального вагіноза та визначає високу частоту запальних захворювань жіночих статевих органів, пов’язану з попаданням мікроорганізмів зі шкіри промежини, в тому числі з анальної області.

Погіршуються трофічні процеси, виникають метаболічні порушення на фоні запалення, що приводить до погіршення пролапсу геніталій. Відсутність змикання статевої щілини запобігає синхронному скороченню м’язів тазового дна при підвищенні внутрішньочеревного тиску, таким чином, не маючи опору, тазові органи будуть опускатися. Навіть при невеликих ступенях пролапсу геніталій у жінки виникають сексуальні розлади: болючість та неприємні відчуття під час статевого акту, кров’яні виділення з статевих шляхів після статевого контакту.

Емоційні переживання, пов’язані с порушенням нормального функціонування статевих органів, нетримання сечі можуть приводити до аноргазмії. Відомо, що при всіх видах випадіння органів малого тазу первинне порушення відноситься до органів тазового дна. Порушення фіксації завжди є результатом наявності дефекту у внутрішньому фіксуючому шарі – тазовій фасції. Тазова фасція представляє собою унікальну сполучну тканину, яка не розтягується, виносить великі навантаження, розривається в одній або декількох ділянках. Випадіння тазових органів – це кінцева стадія, результат множинних дефектів у підтримуючому апараті, як результат навантаження та виникнення анатомічних дефектів. Доказано, що втрата точки опори промежини приводить до подальшого прогресування патології. Ціль початкового етапу лікування пролапсу геніталій являється усунення факторів, які ведуть до прогресування захворювання. На сучасному етапі існує два способи лікування пролапсу – консервативний та хірургічний.

До консервативного лікування відносять: вправи Кегеля – ізометричне скорочення м’язів тазового дна, рефлексотерапію, фізіотерапію (електростимуляцію м’язів тазового дна, голкорефлексотерапію), носіння піхвових пессарієв, замісну гормональну терапію. Ці методи лікування, окремо від хірургічного лікування, застосовуються рідко, тільки на ранніх стадіях пролапсу. Хірургічне лікування застосовується при виражених ступенях пролапсу. Впроваджена інноваційна хірургічна методика відновлення тазового дна – це малоінвазивна перінеопластика.

Показники до операції:

• Деформація промежини, неспроможність м’язів тазового дна.
• Дискомфорт статевого життя.
• Опущення стінок піхви 1 ступеню.

Протипоказання:

1. Чистота піхви 3-4 ступеню.
2. Гострі та хронічні захворювання геніталій.
3. Важкі соматичні захворювання.

Обстеження та підготовка до операції:

1. Загальний аналіз крові та сечі.
2. Мікроскопія.
3. Аналіз на сифіліс.
4. Глюкоза крові.
5. Санація зовнішніх статевих органів та піхви на протязі 3-х днів до операції.

Для знеболення застосовується місцева анестезія розчином лідокаїну в місцях периферичних гілок срамного нерву та периферичних гілок люмбосакрального нервового сплетіння.

Техніка операції: в розрізи на шкірі промежини проводять монофіламентну синтетичну нитку с насічками за часовою стрілкою. Нитка проводиться через волокна поверхневого поперечного м’язу промежини. Кінці нитки зав’язують без натягу, формується цілісність анатомічної структури промежини. Шкіру зашивають швами, які знімають на 5 добу.

В післяопераційний період призначають нестероїдні протизапальні ректальні свічки, шви обробляють бетадином. У цей період можна сидіти на промежині і статевий спокій 3 тижні.